1. Словник жарґонної лексики української мови

прикол

(-у) ч.

1. крим., мол. Жарт, розіграш; дотепний вислів. Сєрому відомі їхні приколи <...> (Є. Пашковський, Безодня); Почалася розмова з тупими приколами (В. Канюс, Сентиментальний блюз); Коли вони бачать на телеекрані чергову гладеньку пику вітчизняного політика, то одразу перемикають на неінтелектуальний бойовик <...> або на сумнівні "приколи" Вєрки Сердючки (Критика, 1999, ч. 10); Багато хто вважав це або чиїмось злим "приколом", або фатальною помилкою (ПіК, 1999, № 35). БСРЖ, 474; ПСУМС, 57; СЖЗ, 85; ТСРОЖ, 165; ЯБМ, 2, 231.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикол — див. палиця Словник синонімів Вусика
  2. прикол — I пр`икол-у, ч. Те саме, що прикіл. II прик`ол-у, ч., жарг. Жарт, розіграш. || у знач. виг. Виражає захоплення, подив, захват і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикол — У, ч. 1. Смішна ситуація, жарт, розіграш. Був такий прикол (Єва). Та то ми для хохми, — виправдовувалися вони, — для приколу (В. Даниленко). Ще є прикол: я — народний артист. Гониш? — Гоню, ми народ? («ТНМК»). Або такий прікол. Словник сучасного українського сленгу
  4. прикол — При́кол, -ла м. Небольшой колышекъ, вбитый въ землю. кінь ходить на приколі. Конь пасется, будучи привязанъ на длинной веревкѣ къ колу. Словник української мови Грінченка