приладити

Прила́джувати, -джую, -єш

сов. в. прила́дити, -джу, -диш, гл. = приладновувати, приладнати. Науку приладити до народа. О. 1861. XI. 104; 1862. IX. 125.

Значення в інших словниках

1. приладити — прила́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приладити — Прила́дити. Підготувати, пристосувати. В суді вимагають трох примірників статуту, тому треба приладити ще один начальником удостовірений відпис статута і приложити до сего поданя (Канюк, 1906, 19)...  Українська літературна мова на Буковині
3. приладити — див. приладжувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приладити — ПРИЛА́ДИТИ див. прила́джувати.  Словник української мови у 20 томах
5. приладити — прила́дити приготувати (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. приладити — ГОТУВА́ТИ (доводити до готовності, робити придатним для вживання, використання), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ПІДГОТО́ВЛЮВАТИ, ГОТО́ВИТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, НАГОТО́ВЛЮВАТИ, НАГОТОВЛЯ́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, НАЛАШТО́ВУВАТИ, СПОРЯДЖА́ТИ, НАЛА́ДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. приладити — ПРИЛА́ДИТИ див. прила́джувати.  Словник української мови в 11 томах