примучувати
Приму́чувати, -чую, -єш
сов. в. приму́чити, -чу, -чиш, гл. Измучивать, измучить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41. Примучено його на тілі. К. ХП. 130.
Словник української мови ГрінченкаПриму́чувати, -чую, -єш
сов. в. приму́чити, -чу, -чиш, гл. Измучивать, измучить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41. Примучено його на тілі. К. ХП. 130.
Словник української мови Грінченка