примучити — Словник української мови Грінченка

примучити — приму́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
примучити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка, розм. 1》 Трохи намучити. 2》 Замучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
примучити — ПРИМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого і без дод., розм. 1. Замучити. – Ох, був і я колись таким вигадником, поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (П. Куліш). 2. Підкорити, завоювати. Буду як імператор римський, або мене не буде. Словник української мови у 20 томах
примучити — ПРИМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Трохи намучити. 2. Замучити. — Ох, був і я колись таким вигадником, поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (П. Куліш, Вибр., 1969, 81). Словник української мови в 11 томах