примучити
ПРИМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, розм.
1. Трохи намучити.
2. Замучити.
— Ох, був і я колись таким вигадником, поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (П. Куліш, Вибр., 1969, 81).
Словник української мови (СУМ-11)