примучити

приму́чити

дієслово доконаного виду

розм.

Значення в інших словниках

1. примучити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка, розм. 1》 Трохи намучити. 2》 Замучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. примучити — ПРИМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого і без дод., розм. 1. Замучити. – Ох, був і я колись таким вигадником, поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (П. Куліш). 2. Підкорити, завоювати. Буду як імператор римський, або мене не буде.  Словник української мови у 20 томах
3. примучити — ПРИМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Трохи намучити. 2. Замучити. — Ох, був і я колись таким вигадником, поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (П. Куліш, Вибр., 1969, 81).  Словник української мови в 11 томах
4. примучити — Приму́чити см. примучувати.  Словник української мови Грінченка