примучити
ПРИМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, розм.
1. Трохи намучити.
2. Замучити.
— Ох, був і я колись таким вигадником, поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (П. Куліш, Вибр., 1969, 81).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примучити — приму́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- примучити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка, розм. 1》 Трохи намучити. 2》 Замучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примучити — ПРИМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого і без дод., розм. 1. Замучити. – Ох, був і я колись таким вигадником, поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (П. Куліш). 2. Підкорити, завоювати. Буду як імператор римський, або мене не буде. Словник української мови у 20 томах
- примучити — Приму́чити см. примучувати. Словник української мови Грінченка