примушений

ПРИМУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до приму́сити.

Товаришування з нею було дозволено і навіть бажане родичам Юзиним, але не примушене (Л. Укр., III, 1952, 647).

2. Те саме, що зму́шений.

[Кемпбль:] Та все одно — був чи не був на раді, а вже коли громада вся рішає, то всяк примушений рішинця слухать (Л. Укр., III, 1952, 23);

Химочка примушений був ще перемовчати (Епік, Вибр., 1958, 94);

— Є чихальний газ, вхопивши якого, людина, безтямно.. чхаючи, примушена скинути протигаз, і тоді її душать, вбивають іншою отрутою (Трубл., І, 1955, 73);

// З яким діється що-небудь внаслідок певних обставин.

Мече своє в височінь подвоєне полум’я Етна, Ерікс в огні і Парнас двоголовий, Мікала і Отрій, Цінт, і Мімант, і Родопа примушена скинути кригу (Зеров, Вибр., 1966, 318);

// Який склався в певних обставинах; вимушений.

Була б якась потіха мені з того, якби ти заїхала, я б, може, чогось довідалась, що вивело б мене з сеї примушеної пасивності (Л. Укр., V, 1956, 318).

Значення в інших словниках

1. примушений — примушений – змушений – вимушений Примушений – присилуваний кимось або чимось чинити саме так. Причому особа чи обставини, що вимагають таких дій, можуть і не вказуватися.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. примушений — приму́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. примушений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до примусити. 2》 Те саме, що змушений. || З яким діється що-небудь внаслідок певних обставин. || Який склався за певних обставин; вимушений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. примушений — ПРИМУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приму́сити. Товаришування з нею було дозволено і навіть бажане родичам Юзиним, але не примушене (Леся Українка). 2. Те саме, що зму́шений.  Словник української мови у 20 томах
5. примушений — ВИ́МУШЕНИЙ (який здійснюється чи здійснений проти бажання, під тиском обставин), ПРИМУСО́ВИЙ, ПРИМУ́ШЕНИЙ, МИМОВІ́ЛЬНИЙ. Гірке почуття вимушеної розлуки з сином запанувало всім його тілом (Г. Епік); Романик ображено замовк.  Словник синонімів української мови
6. примушений — Приму́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. примушений — Примушений, -а, -е Принудительный, насильственный, вынужденный. Ой шлюбе, мій шлюбе, примушений шлюбе. Гол. І. 285.  Словник української мови Грінченка