примушений

приму́шений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до примусити.

2》 Те саме, що змушений.

|| З яким діється що-небудь внаслідок певних обставин.

|| Який склався за певних обставин; вимушений.

Значення в інших словниках

1. примушений — примушений – змушений – вимушений Примушений – присилуваний кимось або чимось чинити саме так. Причому особа чи обставини, що вимагають таких дій, можуть і не вказуватися.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. примушений — приму́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. примушений — ПРИМУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приму́сити. Товаришування з нею було дозволено і навіть бажане родичам Юзиним, але не примушене (Леся Українка). 2. Те саме, що зму́шений.  Словник української мови у 20 томах
4. примушений — ВИ́МУШЕНИЙ (який здійснюється чи здійснений проти бажання, під тиском обставин), ПРИМУСО́ВИЙ, ПРИМУ́ШЕНИЙ, МИМОВІ́ЛЬНИЙ. Гірке почуття вимушеної розлуки з сином запанувало всім його тілом (Г. Епік); Романик ображено замовк.  Словник синонімів української мови
5. примушений — Приму́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. примушений — ПРИМУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приму́сити. Товаришування з нею було дозволено і навіть бажане родичам Юзиним, але не примушене (Л. Укр., III, 1952, 647). 2. Те саме, що зму́шений.  Словник української мови в 11 томах
7. примушений — Примушений, -а, -е Принудительный, насильственный, вынужденный. Ой шлюбе, мій шлюбе, примушений шлюбе. Гол. І. 285.  Словник української мови Грінченка