примушений
приму́шений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до примусити.
2》 Те саме, що змушений.
|| З яким діється що-небудь внаслідок певних обставин.
|| Який склався за певних обставин; вимушений.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примушений — примушений – змушений – вимушений Примушений – присилуваний кимось або чимось чинити саме так. Причому особа чи обставини, що вимагають таких дій, можуть і не вказуватися. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- примушений — приму́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- примушений — ПРИМУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приму́сити. Товаришування з нею було дозволено і навіть бажане родичам Юзиним, але не примушене (Леся Українка). 2. Те саме, що зму́шений. Словник української мови у 20 томах
- примушений — ВИ́МУШЕНИЙ (який здійснюється чи здійснений проти бажання, під тиском обставин), ПРИМУСО́ВИЙ, ПРИМУ́ШЕНИЙ, МИМОВІ́ЛЬНИЙ. Гірке почуття вимушеної розлуки з сином запанувало всім його тілом (Г. Епік); Романик ображено замовк. Словник синонімів української мови
- примушений — Приму́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- примушений — ПРИМУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приму́сити. Товаришування з нею було дозволено і навіть бажане родичам Юзиним, але не примушене (Л. Укр., III, 1952, 647). 2. Те саме, що зму́шений. Словник української мови в 11 томах
- примушений — Примушений, -а, -е Принудительный, насильственный, вынужденный. Ой шлюбе, мій шлюбе, примушений шлюбе. Гол. І. 285. Словник української мови Грінченка