примушений

ВИ́МУШЕНИЙ (який здійснюється чи здійснений проти бажання, під тиском обставин), ПРИМУСО́ВИЙ, ПРИМУ́ШЕНИЙ, МИМОВІ́ЛЬНИЙ. Гірке почуття вимушеної розлуки з сином запанувало всім його тілом (Г. Епік); Романик ображено замовк. Поза тим, ця примусова пауза знадобилась йому для того, щоб.. розчесати пальцями довге, рівне волосся (Ірина Вільде); Була б якась потіха мені з того, якби ти заїхала, я б, може, чогось довідалась, що вивело б мене з сеї примушеної пасивності (Леся Українка); Невідомо, скільки часу доведеться їй пробути у мимовільній плавбі (М. Трублаїні).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примушений — примушений – змушений – вимушений Примушений – присилуваний кимось або чимось чинити саме так. Причому особа чи обставини, що вимагають таких дій, можуть і не вказуватися. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. примушений — приму́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. примушений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до примусити. 2》 Те саме, що змушений. || З яким діється що-небудь внаслідок певних обставин. || Який склався за певних обставин; вимушений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. примушений — ПРИМУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приму́сити. Товаришування з нею було дозволено і навіть бажане родичам Юзиним, але не примушене (Леся Українка). 2. Те саме, що зму́шений. Словник української мови у 20 томах
  5. примушений — Приму́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. примушений — ПРИМУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приму́сити. Товаришування з нею було дозволено і навіть бажане родичам Юзиним, але не примушене (Л. Укр., III, 1952, 647). 2. Те саме, що зму́шений. Словник української мови в 11 томах
  7. примушений — Примушений, -а, -е Принудительный, насильственный, вынужденный. Ой шлюбе, мій шлюбе, примушений шлюбе. Гол. І. 285. Словник української мови Грінченка