принадити
Прина́джувати, -джую, -єш
сов. в. прина́дити, -джу, -диш, гл.
1) Приманивать, приманить. Принаджує моїх голубів. Харьк. А дівчина громадила, козаченька принадила. Лукаш. 143. Коли б літала пташкою, — був би золотим просом принадив. МВ. І. 86.
Словник української мови Грінченка