Значення в інших словниках
-
принадити —
прина́дити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
принадити —
[приенадиетие] -аджу, -диеш; нак. -ад', -ад'теи
Орфоепічний словник української мови
-
принадити —
ПРИНА́ДИТИ див. прина́джувати.
Словник української мови у 20 томах
-
принадити —
ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...
Словник синонімів української мови
-
принадити —
Прина́дити, -на́джу, -диш; прина́дь, -на́дьмо, -на́дьте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
принадити —
ПРИНА́ДИТИ див. прина́джувати.
Словник української мови в 11 томах
-
принадити —
Прина́джувати, -джую, -єш сов. в. прина́дити, -джу, -диш, гл. 1) Приманивать, приманить. Принаджує моїх голубів. Харьк. А дівчина громадила, козаченька принадила. Лукаш. 143. Коли б літала пташкою, — був би золотим просом принадив. МВ. І. 86.
Словник української мови Грінченка