принадити

Значення в інших словниках

1. принадити — прина́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. принадити — [приенадиетие] -аджу, -диеш; нак. -ад', -ад'теи Орфоепічний словник української мови
3. принадити — ПРИНА́ДИТИ див. прина́джувати. Словник української мови у 20 томах
4. принадити — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
5. принадити — Прина́дити, -на́джу, -диш; прина́дь, -на́дьмо, -на́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. принадити — ПРИНА́ДИТИ див. прина́джувати. Словник української мови в 11 томах
7. принадити — Прина́джувати, -джую, -єш сов. в. прина́дити, -джу, -диш, гл. 1) Приманивать, приманить. Принаджує моїх голубів. Харьк. А дівчина громадила, козаченька принадила. Лукаш. 143. Коли б літала пташкою, — був би золотим просом принадив. МВ. І. 86. Словник української мови Грінченка