принадити
ПРИНА́ДИТИ див. прина́джувати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- принадити — прина́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- принадити — [приенадиетие] -аджу, -диеш; нак. -ад', -ад'теи Орфоепічний словник української мови
- принадити — див. принаджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- принадити — ПРИНА́ДИТИ див. прина́джувати. Словник української мови у 20 томах
- принадити — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
- принадити — Прина́дити, -на́джу, -диш; прина́дь, -на́дьмо, -на́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- принадити — Прина́джувати, -джую, -єш сов. в. прина́дити, -джу, -диш, гл. 1) Приманивать, приманить. Принаджує моїх голубів. Харьк. А дівчина громадила, козаченька принадила. Лукаш. 143. Коли б літала пташкою, — був би золотим просом принадив. МВ. І. 86. Словник української мови Грінченка