принука
Принука, -ки
ж.
1) Принужденіе. Як не даси з прозьби, то даси з принуки. Ном. № 1059.
2) Усиленная упрашиванія и понужденія при угощеніи гостей, считающіяся у крестьянъ обязательнымъ актомъ угощенія, а отсутствіе ихъ скупостью и невѣжливостью. Було що їсти й пити, тільки принуки не було. Ном. № 11889.
Словник української мови Грінченка