припоручити

Припоруча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. припоручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Припоручаю тобі твого брата. Г. Барв. 406.

Значення в інших словниках

1. припоручити — припоручи́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. припоручити — Припоручи́ти, припоруча́ти. Подати на розгляд, рекомендувати. Гадаю, проте, мої панове, що, може, найде ся вихід, щоби задоволити всіх і успокоїти маси, а то через посередне внесенє, котрого принятє вам припоручаю (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. припоручити — див. припоручати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. припоручити — ПРИПОРУЧИ́ТИ див. припоруча́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. припоручити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. припоручити — ПРИПОРУЧИ́ТИ див. припоруча́ти.  Словник української мови в 11 томах