припікати

Припіка́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. припекти́, -печу, -чеш, гл.

1) Припекать, припечь, прижигать, прижечь. Сонце в віконце пече, припікав. Ном. № 8742.

2) О сильномъ холодѣ: донимать, донять. Да й припікає! учора руки померзли, а сьогодня ноги. О. 1861. V. 76.

Значення в інших словниках

1. припікати — припіка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. припікати — -аю, -аєш, недок., припекти, -ечу, -ечеш; мин. ч. припік, -пекла, -пекло; док. 1》 перех. Вогнем або чимсь розжареним, гарячим викликати відчуття болю чи робити опіки на тілі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припікати — ПРИПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. припі́к, пекла́, ло́; док. 1. кого, що. Вогнем або чимось розпеченим, гарячим викликати відчуття болю або робити опіки на тілі.  Словник української мови у 20 томах
4. припікати — Кого не припікає, той не відсувається. Хто не потрапив у біду, той не намагається вирятуватися з неї.  Приповідки або українсько-народня філософія
5. припікати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
6. припікати — Припіка́ти, -ка́ю, -ка́єш; припекти́, -печу́, -пече́ш; припі́к, -пекла́, -пекли́; припі́кши; припечи́, -чі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. припікати — ПРИПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. припі́к, пекла́, ло́; док. 1. перех. Вогнем або чимсь розжареним, гарячим викликати відчуття болю або робити опіки на тілі.  Словник української мови в 11 томах