пристаріти

Пристаріти, -рію, -єш

гл. = пристарітися. Як я пристарів, зуби з рота повипадали. Чуб. II. 270.

Значення в інших словниках

1. пристаріти — приста́ріти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пристаріти — -ію, -ієш, док., розм. Стати літнім, немолодим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пристаріти — ПРИСТА́РІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати літнім, немолодим. Як я пристарів, зуби з рота повипадали (П. Чубинський); Лукаш пристарів, садок його буяніє, а материна могила уросла густою травою (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. пристаріти — ПОСТА́РІ́ТИ (стати старим, старшим), ПОСТАРІ́ШАТИ, ЗІСТА́РІТИ (ЗСТА́РІТИ), ПОСТА́РИТИСЯ, ЗІСТА́РІТИСЯ (ЗОСТА́РІТИСЯ) (ЗСТА́РІТИСЯ) розм., ЗІСТА́РИТИСЯ (ЗОСТА́РИТИСЯ) (ЗСТА́РИТИСЯ) розм., ПОСТА́РІ́ТИСЯ розм., ПРИСТА́РІТИ розм., ПРИСТА́РІТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. пристаріти — ПРИСТА́РІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати літнім, немолодим. Як я пристарів, зуби з рота повипадали (Чуб., II, 1878, 270); Лукаш пристарів, садок його буяніє, а материна могила уросла густою травою (Вовчок, VI, 1956, 227).  Словник української мови в 11 томах