притоптувати

Притоптувати, -тую, -єш

сов. в. притоптати, -пчу, -чеш, гл.

1) Притаптывать, притоптать. Барвінок хрещатий притоптаний коло тину засихає-в'яне. Шевч. 507. Поховала, загребала, ще й ногою притоптала. Чуб. V. 1154.

2) Придавливать, придавить, нажимать, надавливать, надавить. Чоловікам на лопату Бог сили наклав та ще й притоптав, а жінкам на вила та й то струсив. Ном. № 9165. Притоптувать тим ножем огник і примовлять тричі. Ком. II. 111.

Значення в інших словниках

1. притоптувати — прито́птувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. притоптувати — -ую, -уєш, недок., притоптати, -топчу, -топчеш, док., перех. 1》 Топчучи ногами, утрамбовувати що-небудь. || Натискуючи (пальцем, рукою) по поверхні чогось сипкого, ущільнювати, спресовувати його.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. притоптувати — ПРИТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок. ПРИТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., кого, що. 1. Топчучи ногами, утрамбовувати що-небудь. Дівчина, вискочивши з кабіни, притоптувала ґрунт чобітками (С.  Словник української мови у 20 томах
4. притоптувати — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. притоптувати — ПРИТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех. 1. Топчучи ногами, утрамбовувати що-небудь. Дівчина, вискочивши з кабіни, притоптувала грунт чобітками (Жур., Вечір..  Словник української мови в 11 томах