причалювати
Причалювати, -люю, -єш
сов. в. прича́лити, -лю, -лиш, гл.
1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Єв. Мр. VI. 53. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? Котл. Ен. І. 16. до свого́ берега причалив навіки. Умеръ. Ком. Пр. № 1106.
2) Подъѣзжать, подъѣхать. Причалили хури до комори, випрягли волів. О. 1862. VIII. 22.
3) = прибиватися, прибитися. Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути. Св. Л. 216.
4) Присоединяться, присоединиться, пристать. А до його причалило ще чоловік десять.
Словник української мови Грінченка