пришенець

Прише́нець, -нця

м. Пришелецъ. Не хотілось би мені, мати, в чужій стороні пробувати: будуть мене, мати, пришеньцем називати. Лукаш. 59.

Значення в інших словниках

1. пришенець — ПРИШЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., рідко. Захожа людина; людина, чужа якому-небудь середовищу (про чоловіка). Не хотілось би мені, мати, в чужій стороні пробувати: будуть мене, мати, пришенцем називати (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах