пришенець

ПРИШЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., рідко.

Захожа людина; людина, чужа якому-небудь середовищу (про чоловіка).

Не хотілось би мені, мати, в чужій стороні пробувати: будуть мене, мати, пришенцем називати (з народної пісні).

Значення в інших словниках

1. пришенець — Прише́нець, -нця м. Пришелецъ. Не хотілось би мені, мати, в чужій стороні пробувати: будуть мене, мати, пришеньцем називати. Лукаш. 59.  Словник української мови Грінченка