Словник української мови Грінченка

прогари

Прогари

м.

1) Отверстія въ печномъ поддувалѣ, въ рѣшеткѣ поддувала. Міусск. окр.

2) Отверстія въ печи кирпичнаго завода, сквозь которыя проходитъ вверхъ на кирпичи огонь. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. прогари — (-ів) мн.; арм., морськ. Військові чоботи із високими халявами. Балабін; БСРЖ, 481.  Словник жарґонної лексики української мови