проглянути
Прогляда́ти, -да́ю, -єш
сов. в. проглянути, -ну, -неш, гл.
1) Проникать, проникнуть взглядомъ; охватывать, охватить взглядомъ. Ой гаю ж, мій гаю, густий не прогляну. Чуб. V. 33. Поле ж моє широкоє! Не могла м тя проглянути чорненькими оченьками. АД. І. 289.
2) Проглядывать, проглянуть, виднѣться. А між ними і землячки де-де проглядають. Шевч.
3) Только сов. в. Повидать. Піти у Почаїв світа проглянути. Камен. у.
Словник української мови Грінченка