продимати
Продима́ти, -ма́ю, -єш
сов. в. проду́ти, -дму, -дмеш, гл. Продувать, продуть. Ном. № 158, стр. 295. Така хата, що наскрізь продимає. Харьк. Добри-вечір, кумо моя! чи продула місце, та щоб мені з твоїм, милим вечеряти сісти? — Ой щоб же ти, кумо моя, цього не діждала, щоб я тобі з моїм милим місце продимала. Грин. ІІІ. 350.
Словник української мови Грінченка