прозватися

Прозива́тися, -ва́юся, -єшся

сов. в. прозватися, -звуся, -звешся, гл. Называться, назваться. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка Наталка. Котл. Н. П. 390. Ой був в Січі старий козак, прозивався Чалий. О. 1862. IX. І. (н. п.).

Значення в інших словниках

1. прозватися — прозва́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прозватися — [прозватиес'а] проузвус'а, -вес':а, -вец':а, -веимос'а, -веитес'а, проузвуц':а; нак. -вис'а, проузв'іц':а  Орфоепічний словник української мови
3. прозватися — див. прозиватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прозватися — ПРОЗВА́ТИСЯ див. прозива́тися.  Словник української мови у 20 томах
5. прозватися — НАЗИВА́ТИСЯ (мати, носити те чи інше ім'я, назву; характеризуватися яким-небудь словом, позначенням), ЗВА́ТИСЯ, ІМЕНУВА́ТИСЯ книжн.; ПРОЗИВА́ТИСЯ розм., УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ) розм. рідше (мати, носити те чи інше ім'я, назву). — Док.  Словник синонімів української мови
6. прозватися — ПРОЗВА́ТИСЯ див. прозива́тися.  Словник української мови в 11 томах