1. Словник української мови Грінченка

прозватися

Прозива́тися, -ва́юся, -єшся

сов. в. прозватися, -звуся, -звешся, гл. Называться, назваться. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка Наталка. Котл. Н. П. 390. Ой був в Січі старий козак, прозивався Чалий. О. 1862. IX. І. (н. п.).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прозватися — прозва́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прозватися — [прозватиес'а] проузвус'а, -вес':а, -вец':а, -веимос'а, -веитес'а, проузвуц':а; нак. -вис'а, проузв'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. прозватися — див. прозиватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прозватися — ПРОЗВА́ТИСЯ див. прозива́тися. Словник української мови у 20 томах
  5. прозватися — НАЗИВА́ТИСЯ (мати, носити те чи інше ім'я, назву; характеризуватися яким-небудь словом, позначенням), ЗВА́ТИСЯ, ІМЕНУВА́ТИСЯ книжн.; ПРОЗИВА́ТИСЯ розм., УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ) розм. рідше (мати, носити те чи інше ім'я, назву). — Док. Словник синонімів української мови
  6. прозватися — ПРОЗВА́ТИСЯ див. прозива́тися. Словник української мови в 11 томах