прозватися

НАЗИВА́ТИСЯ (мати, носити те чи інше ім'я, назву; характеризуватися яким-небудь словом, позначенням), ЗВА́ТИСЯ, ІМЕНУВА́ТИСЯ книжн.; ПРОЗИВА́ТИСЯ розм., УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ) розм. рідше (мати, носити те чи інше ім'я, назву). — Док.: назва́тися, прозва́тися. — Що ж воно таке? — Термометром називається, — каже (М. Коцюбинський); Поволі відчайдушна степова вольниця виросла в могутню військово-господарську громаду, що.. назвалася Січчю Запорозькою (С. Добровольський); Він нам хотів про все те розказати, але у нас те все ніяк не зветься — казав "чужий", нема в нас слів таких (Леся Українка); — Та нам однаково, хто ви та як прозиваєтесь (Л. Яновська); — А як же тепер ваш хутір чи селище прозивається? І досі "Америкою"? — запитав Яремчук (І. Цюпа).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прозватися — прозва́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прозватися — [прозватиес'а] проузвус'а, -вес':а, -вец':а, -веимос'а, -веитес'а, проузвуц':а; нак. -вис'а, проузв'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. прозватися — див. прозиватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прозватися — ПРОЗВА́ТИСЯ див. прозива́тися. Словник української мови у 20 томах
  5. прозватися — ПРОЗВА́ТИСЯ див. прозива́тися. Словник української мови в 11 томах
  6. прозватися — Прозива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. прозватися, -звуся, -звешся, гл. Называться, назваться. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка Наталка. Котл. Н. П. 390. Ой був в Січі старий козак, прозивався Чалий. О. 1862. IX. І. (н. п.). Словник української мови Грінченка