прозивати

Прозива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. прозвати, -зву, -зве́ш, гл. Прозывать, прозвать. Не знає, як і батька її звуть і прозивають. Кв. Царські слуги прозвали його Незнайком. Рудч. Ск. І. 106.

Значення в інших словниках

1. прозивати — прозива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прозивати — -аю, -аєш, недок., прозвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 Давати кому-небудь прізвисько. || Давати назву чому-небудь. || Звати, іменувати когось. 2》 розм. Визначати, характеризувати кого-, що-небудь якимсь словом, означенням і т. ін., виявляючи своє ставлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прозивати — ПРОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., кого. 1. Давати кому-небудь прізвисько. Банатом прозивали його, .. бо він служив при війську на Угорщині в Банаті і не раз розповідав про той свій побут у Банаті (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. прозивати — НАЗВА́ТИ (дати кому-, чому-небудь назву, ім'я), НАЙМЕНУВА́ТИ, ПРОЗВА́ТИ розм., НАРЕКТИ́ заст., уроч., поет., ПОЙМЕНУВА́ТИ заст.; ОХРЕСТИ́ТИ (дати комусь ім'я під час обряду хрещення; розм. — дати кому-, чому-небудь назву взагалі). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. прозивати — ПРОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех. 1. Давати кому-небудь прізвисько. Банатом прозивали його,.. бо він служив при війську на Угорщині в Банаті і не раз розповідав про той свій побут у Банаті (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах