проколювати

Проко́лювати, -люю, -єш

сов. в. проколо́ти, -лю, -леш, гл. Прокалывать, проколоть. Голову проколеш йому остю. К. Іов. 93.

Значення в інших словниках

1. проколювати — проко́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проколювати — див. колоти  Словник синонімів Вусика
3. проколювати — -юю, -юєш, недок., проколоти, -колю, -колеш, док., перех. 1》 Колючи (у 1 знач.), протинати що-небудь. || Колючи, проникати куди-небудь або давати вихід чомусь. || Робити отвір у чому-небудь чимсь гострим, колючим. 2》 Уражати кого-небудь якимсь вістрям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проколювати — ПРОКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, док., що. 1. Колючи (у 1 знач.), протинати що-небудь. Для зимового зберігання стручки перцю нанизують на нитку, проколюючи плодоніжки (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. проколювати — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка...  Словник синонімів української мови
6. проколювати — ПРОКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, док., перех. 1. Колючи (у 1 знач.), протинати що-небудь. Для зимового зберігання стручки перцю нанизують на нитку, проколюючи плодоніжки (Овоч. закр. і відкр.  Словник української мови в 11 томах