пропій
Пропій, -по́ю
м.
1) Пропой; пьянство. Заробітку а ніякого! — А на пропій є? Мир. Пов. І. 129. Де попаде яку копійку, — все на пропій. Кіевск. у.
2) Пьяница. Ой я стала приступати, стала його устижати: «Ой пропою, пропою, пропала я за тобою». Чуб. V. 582.
Словник української мови Грінченка