проститися

Прощатися, -щаюся, -єшся

сов. в. проститися, -щуся, -стишся, гл.

1) Прощаться, проститься, быть прощеннымъ. Не простились їм гріхи. Єв. Мр. IV. 12.

2) Только несов. в. Просить прощенія у всѣхъ передъ говѣньемъ, исповѣдью. Кожного року йде в Київ говіти.... то ходить по кутку, кланяється, з усіми прощається: «Простіть, Христа ради, в чому я винна». Левиц. ПЙО. 364.

3) Только несов. в. Прощаться. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.

Значення в інших словниках

1. проститися — прости́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проститися — див. прощатися  Словник синонімів Вусика
3. проститися — див. прощатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проститися — ПРОСТИ́ТИСЯ див. проща́тися.  Словник української мови у 20 томах
5. проститися — ПРОЩА́ТИСЯ з ким (при розлуці тиснути одне одному руки, говорити слова прощання і т. ін.), РОЗСТАВА́ТИСЯ, РОЗЛУЧА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ПРОЩА́ТИ кого, діал.; ВІДКЛА́НЮВАТИСЯ розм. (іноді з поклоном). — Док.  Словник синонімів української мови
6. проститися — ПРОСТИ́ТИСЯ див. проща́тися.  Словник української мови в 11 томах