простник Про́стник, -ка м. Стебель, преимущественно прямой и вертикально стоящій. Вх. Зн. 57. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках простник — -а, ч., зах. Пряма стеблина. Великий тлумачний словник сучасної мови