простромлювати
Простромлювати, -люю, -єш
сов. в. простроми́ти, -млю́, -миш, гл. Ногу... так і простромив шаблюкою. Драг. 207. От-от бугай настигне, от-от простроме рогом наскрізь Максимову спину. Мир. ХРВ. 129.
2) Просовывать, просунуть. Простромив голову в двері. Радом. у.
Словник української мови Грінченка