простугоніти

Простугоні́ти, -ню́, -ни́ш

гл. Прогремѣть, простучать. Крамарський віз (шляхом) простугонить. МВ. І. 22.

Значення в інших словниках

1. простугоніти — простугоні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. простугоніти — -ню, -ниш, док. 1》 Док. до стугоніти 1). 2》 Проїхати або пройти з шумом, із гуркотом. || Видати шум, гуркіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. простугоніти — ПРОСТУГОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. Док. до стугоні́ти 1. Як п'яний гультіпака, простугонів грім, а далі швидко побіг – і втік... (Є. Гуцало). 2. Проїхати або пройти з шумом, з гуркотом.  Словник української мови у 20 томах