протягати
Протяга́ти, -га́ю, -єш
сов. в. протягти, -гну, -неш, гл.
1) Протягивать, протянуть. Ой протягну я волоконце крізь віконце. Чуб. V. 618. Іде і тягне за собою рядно, — по всьому двору протяг. Харьк. у.
2) Продолжать, продолжить, продлить. Господь не протяг їй віку. Стор. МПр. 63.
Словник української мови Грінченка