протягати

протяга́ти

I -аю, -аєш і протягувати, -ую, -уєш, недок., протягти і протягнути, -тягну, -тягнеш; мин. ч. протяг, -ла, -ло і протягнув, -нула, -нуло; док.

1》 перех. Розтягати на певну відстань, тягти в якому-небудь напрямку або вздовж чогось.

|| Проводити, прокладати на яку-небудь відстань (лінію зв'язку, дорогу і т. ін.).

2》 перех. Випрямляючи, витягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.), тягтися чимсь до кого-, чого-небудь; простягати.

|| у сполуч. зі сл. руку.

|| Тримаючи в руці що-небудь, підносити його до когось, подавати комусь.

3》 перех. Тягнучи, просувати крізь що-небудь, попід чимсь.

|| спец. Виготовляти, пропускаючи метал крізь сталеву дошку з отворами певних розмірів; волочити. Протягати дріт.

4》 перех. Тягнучи чимсь, переміщати в якому-небудь напрямку, на якусь відстань.

5》 перех., розм. Продовжувати (час тривання чого-небудь), затримувати (перебіг чогось).

|| рідко. Робити довшим (відстань, предмет і т. ін.).

Протягти час — зволікаючи з чим-небудь, затримувати щось, гаяти час.

6》 перех. і без додатка. Надавати довгого звучання.

|| Розтягати (слова), говорячи.

7》 перех. і неперех., безос. Відчуватися в повітрі (про вітер, холод). В повітрі протягає холодом.

|| тільки док. Застудити протягом (див. протяг I).

8》 тільки док., неперех., розм. Прожити, проіснувати якийсь час (перев. про хвору, стару чи бідну людину).

9》 тільки док., перех., розм. Піддати критиці, висміяти (у газеті, публічному виступі тощо).

10》 перех., спец. Обробляти заготовку протяжкою.

II -аю, -аєш, док., перех.

Тягати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. протягати — протягати – простягати Збігаються у значенні “випростуючи, витягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.)”. “Я руку простягнув і ждав, що гість мені цим добрим жестом одповість” (Дмитро Павличко)...  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. протягати — протяга́ти 1 дієслово недоконаного виду розтягати; витягати; просувати протяга́ти 2 дієслово доконаного виду тягати якийсь час  Орфографічний словник української мови
3. протягати — ТЯГТИ через, (руку) ПРОСТЯГАТИ, (слова) роз-, (до ранку) (- хворого) до-, (холодом) по-, (час) за-, ІД. зволікати, (фазу) продовжувати; (в газеті) <�гостро> критикувати; док. ПРОТЯГТИ, (на пенсії) прожити, проіснувати.  Словник синонімів Караванського
4. протягати — див. тягти  Словник синонімів Вусика
5. протягати — ПРОТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, ПРОТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТЯГТИ́, ПРОТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. протя́г, ла́, ло́ і протягну́в, ну́ла, ло; док. 1. що. Розтягати що-небудь на певну відстань, тягти в якому-небудь напрямку або вздовж чогось.  Словник української мови у 20 томах
6. протягати — ВИТЯГА́ТИ (про руку, ногу тощо — роблячи рівним, прямим, просувати в якому-небудь напрямку), ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСТЯГА́ТИ, ПРОТЯГА́ТИ, ПРОТЯ́ГУВАТИ, ВИПРЯМЛЯ́ТИ, ВИПРО́СТУВАТИ, ВИПРОСТО́ВУВАТИ. — Док.  Словник синонімів української мови
7. протягати — Протяга́ти, -га́ю, -єш сов. в. протягти, -гну, -неш, гл. 1) Протягивать, протянуть. Ой протягну я волоконце крізь віконце. Чуб. V. 618. Іде і тягне за собою рядно, — по всьому двору протяг. Харьк. у. 2) Продолжать, продолжить, продлить. Господь не протяг їй віку. Стор. МПр. 63.  Словник української мови Грінченка