процвітати
Процвіта́ти, -та́ю, -єш
сов. в. процвісти́, -ту́, -те́ш, гл.
1) Цвѣсть, процвѣтать, расцвѣтать, расцвѣсть. Калина процвітає. Мет. 33. Кругом хлопці та дівчата, як мак процвітає. Шевч. 51. Піднявсь, процвів і в'яне, мов та квітка. К. Іов. 30.
2) Богатѣть, разбогатѣть, достичь благополучія. А процвів був мій брат: поважали усі, майстер, грошей багато. Лебед. у. Чи ба, як люд процвів тепера: тілько пани колись так жили, як оце наші міщане. Лебед. у.
3) Расцвѣчивать, расцвѣтить, разукрасить. см. процвітаний.
Словник української мови Грінченка