прочитати

Прочита́ти, -та́ю, -єш

гл. Прочесть. На тобі книжку, щоб ти прочитав. Рудч. Ск. І. 110. Женися, женися, щоб ся люде зглядали, щоб за тобою псалтирь прочитали. Чуб. V. 379.

Значення в інших словниках

1. прочитати — прочита́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прочитати — див. прочитувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прочитати — ПРОЧИТА́ТИ див. прочи́тувати.  Словник української мови у 20 томах
4. прочитати — чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) моли́тву кому і без додатка. Дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось. (Храпко:) А то все що на шармака воно (добро) доводиться (дістається), нетруджена копійка до рук доходить!...  Фразеологічний словник української мови
5. прочитати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
6. прочитати — Прочита́ти, -та́ю, -та́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)