прошивка — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

прошивка — про́шивка іменник жіночого роду комір; вставка проши́вка іменник жіночого роду прошивання рідко Орфографічний словник української мови
прошивка — I пр`ошивка-и, ж., діал. Вишитий комір. II прош`ивка-и, ж., рідко. 1》 Те саме, що прошивання. 2》 тех. Спосіб обробки металів, що полягає у вдавлюванні в заготовку інструмента у вигляді зрізаного конуса, іноді циліндра, для утворення отворів чи заглиблень. Великий тлумачний словник сучасної мови
прошивка — ПРО́ШИВКА, и, ж., діал. Вишитий комір. Бувало в неділю як одягне [Лукин] білу з широкою прошивкою сорочку,.. то всі дівчата на нього ззираються (Н. Кобринська). ПРОШИ́ВКА, и, ж., рідко. 1. Дія за знач. проши́ти, прошива́ти. Словник української мови у 20 томах
прошивка — КО́МІР (смужка тканини, хутра, пришита в одязі до країв вирізу для шиї), КО́ВНІР діал.; ОБШИ́ВКА діал. (у сорочці); ПРО́ШИВКА діал. (вишитий). Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний сухий комір (В. Словник синонімів української мови