проїздити

Прої́здити, -джу, -диш

гл. Проѣздить. Хоче Палій проїздити коня свого. Драг. 204.

---------------

Проїзди́ти, -джу́, -ди́ш

сов. в. проїхати, -їду, -деш, гл. Проѣзжать, ѣхать, проѣхать. Усюде, де не проїздив Кобза, народ ворушився. Стор. МПр. 51. Проїхали поле, проїхали друге. Чуб. V. 226.

Значення в інших словниках

1. проїздити — прої́здити дієслово доконаного виду проїзди́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проїздити — I проїзд`итидив. проїжджати I. II про`їздитидив. проїжджати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проїздити — ПРОЇЗДИ́ТИ див. проїжджа́ти¹. ПРОЇ́ЗДИТИ див. проїжджа́ти².  Словник української мови у 20 томах
4. проїздити — ПРОЇ́ХАТИ (де-небудь, повз когось, щось — про людей або засоби пересування), ПРОКОТИ́ТИСЯ розм., ПРОКОТИ́ТИ розм., ПРОКАТА́ТИ розм. рідше; ПРОТРЯСТИ́СЯ розм., ПРОТРУСИ́ТИСЯ розм. (нерівною дорогою або в тряському екіпажі). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. проїздити — Проїзди́ти, -жджу́, -зди́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. проїздити — ПРОЇ́ЗДИТИ див. проїжджа́ти². ПРОЇЗДИ́ТИ див. проїжджа́ти¹.  Словник української мови в 11 томах