Словник української мови Грінченка

пурнути

Пурнути

см. пуринати.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. пурнути — пурну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. пурнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до пурнати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пурнути — ПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до пурна́ти. Христя кинулась .. у воду, пурнула з головою у синю хвилю, виринає... (Панас Мирний); Щастя небогу навіки покинуло: В прірву, чи що, їй пурнуть? (П.  Словник української мови у 20 томах
  4. пурнути — ПІРНУ́ТИ (швидко зануритися у воду або в якусь іншу рідину перев. з головою), ВПІРНУ́ТИ (УПІРНУТИ), ПОРИ́НУТИ, НИРНУ́ТИ розм., ПУРНУ́ТИ розм., КА́НУТИ перев. поет., ДА́ТИ НУРКА́ діал.; ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ, ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ розм.  Словник синонімів української мови