пурнути

ПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

Однокр. до пурна́ти.

Христя кинулась .. у воду, пурнула з головою у синю хвилю, виринає... (Панас Мирний);

Щастя небогу навіки покинуло: В прірву, чи що, їй пурнуть? (П. Грабовський);

Я спиняюсь і зопалу, не цілячись, стріляю. Чирка пурнула й зникла. Де вона? (Б. Антоненко-Давидович);

* Образно. Зірочки кудись зникли – пурнули у синю безодню блакитного неба (Панас Мирний);

Ми простяглися [в затишку] .. І, випивши по чарці по малій, Пурнули стиха в свіжий сон ясний (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. пурнути — пурну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пурнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до пурнати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пурнути — ПІРНУ́ТИ (швидко зануритися у воду або в якусь іншу рідину перев. з головою), ВПІРНУ́ТИ (УПІРНУТИ), ПОРИ́НУТИ, НИРНУ́ТИ розм., ПУРНУ́ТИ розм., КА́НУТИ перев. поет., ДА́ТИ НУРКА́ діал.; ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ, ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. пурнути — Пурнути см. пуринати.  Словник української мови Грінченка