пурнати
ПУРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
Те саме, що пірна́ти.
Поплавець, не встигши добре й стати, Пурнає в воду... (М. Рильський);
* Образно. А навколо в золоту порохню вечора пурнав густий монастирський ліс з білими будинками,ь з золотими хрестами, з тихим вечірнім дзвоном (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)