пустиння

Пусти́ння, -ня

с. Пустырь; пустошь, заброшенная усадьба. Прямо у свою слободу та у свій двір. Як глянув, аж там таке: пустиння! пообвалювалось, скотина реве, голодна. Мнж. 86.

Значення в інших словниках

1. пустиння — -я, с., рідко. 1》 Пустир, рустка. 2》 Занедбане обійстя.  Великий тлумачний словник сучасної мови