1. Словник української мови Грінченка

пустиння

Пусти́ння, -ня

с. Пустырь; пустошь, заброшенная усадьба. Прямо у свою слободу та у свій двір. Як глянув, аж там таке: пустиння! пообвалювалось, скотина реве, голодна. Мнж. 86.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустиння — -я, с., рідко. 1》 Пустир, рустка. 2》 Занедбане обійстя. Великий тлумачний словник сучасної мови