пустиння

пусти́ння

-я, с., рідко.

1》 Пустир, рустка.

2》 Занедбане обійстя.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустиння — Пусти́ння, -ня с. Пустырь; пустошь, заброшенная усадьба. Прямо у свою слободу та у свій двір. Як глянув, аж там таке: пустиння! пообвалювалось, скотина реве, голодна. Мнж. 86. Словник української мови Грінченка