пустинь

Значення в інших словниках

1. пустинь — пу́стинь іменник жіночого роду відлюдне місце, де жив пустельник; невеликий монастир у відлюдній місцевості Орфографічний словник української мови
2. пустинь — ПУ́СТИНЬ, і, ж., заст. 1. Відлюдне місце, де жив пустельник. Начитався піп удовий, Як святії жили, Як то вони по пустинях Господа молили... (С. Руданський). 2. Невеликий монастир у відлюдній місцевості. Словник української мови у 20 томах
3. пустинь — МОНАСТИ́Р (релігійна громада ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становить церковно-господарську організацію; будівлі й територія цієї громади), ОБИ́ТЕЛЬ, КЛЯ́ШТОР (католицький); ПУ́СТИНЬ заст. Словник синонімів української мови
4. пустинь — 1. Невеликий монастир у безлюдній місцевості або поза межами населених пунктів. 2. Усамітнена келія ченця у монастирі. Архітектура і монументальне мистецтво