1. Словник української мови у 20 томах

пустинь

ПУ́СТИНЬ, і, ж., заст.

1. Відлюдне місце, де жив пустельник.

Начитався піп удовий, Як святії жили, Як то вони по пустинях Господа молили... (С. Руданський).

2. Невеликий монастир у відлюдній місцевості.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустинь — пу́стинь іменник жіночого роду відлюдне місце, де жив пустельник; невеликий монастир у відлюдній місцевості Орфографічний словник української мови
  2. пустинь — -і, ж., заст. 1》 Відлюдне місце, де жив пустельник. 2》 Невеликий монастир у відлюдній місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пустинь — МОНАСТИ́Р (релігійна громада ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становить церковно-господарську організацію; будівлі й територія цієї громади), ОБИ́ТЕЛЬ, КЛЯ́ШТОР (католицький); ПУ́СТИНЬ заст. Словник синонімів української мови
  4. пустинь — 1. Невеликий монастир у безлюдній місцевості або поза межами населених пунктів. 2. Усамітнена келія ченця у монастирі. Архітектура і монументальне мистецтво